На вересень
Технологічна картка заняття № 1-2
ТЕМА:
Портрет сучасного вихователя дошкільного навчального закладу
Кількість
годин: 2
Курс : 4
Спеціальність:
Дошкільна освіта.
Тип
заняття: проблемно-ілюстративна лекція
МЕТА: розширити
уявлення студентів про роль вихователя у формуванні особистості вихователя,
характеристику професійних функцій вихователя.. Визначити психолого-педагогічні
вимоги до особистості вихователя. Розвинути
вміння висловлювати власні думки. Виховувати зацікавленість до предмету.
МЕТОДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:
1. Поніманська Т. І. Підготовка педагогічних кадрів для
системи дошкільної освіти / Т. І. Поніманська. Дошкільна педагогіка. -К., 2004.-С 129-136.
2. Станкин
М. И. Профессиональные
способности педагога: Акмео-логия воспитания и обучения. Академия пед. и соц. наук / М. И.
Станкин. - С. : Флинта, 1998.
3. Бєлєнька
Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку : становлення фахівця в умовах навчання : монографія / Г. В. Бєлєнька. - К. : Світич, 2006.-C. 148.
4 .Гончаренко А. Особистісно
орієнтована модель освіти: підготовка педагога / А. Гончаренко // Дошкільне
виховання. - 2008. -№1.-С. 11-13.
Мультимедійна презентація
ОСНОВНІ
ЕТАПИ ЗАНЯТТЯ:
1 етап – організація
студентського колективу. Визначення мети, завдань
предмету. Визначення регламенту роботи.
2 етап – проблемно-ілюстративна
лекція (додається):
ПЛАН:
1. Роль вихователя у
формуванні особистості дошкільника.
2. Характеристика
професійних функцій вихователя.
3. Психолого-педагогічні
вимоги до особистості сучасного вихователя.
3 етап
- заключний. Підведення підсумків.
Домашнє
завдання: відповісти на контрольні запитання письмово.
ЛЕКЦІЯ
ТЕМА: Портрет
сучасного вихователя дошкільного навчального закладу
Базові поняття: вихователь дітей
дошкільного віку, педагогічні цінності сучасного вихователя, функції
вихователя, особистісні якості вихователя, вимоги до вихователя, професійна компетентність
вихователя, професійна компетенція.
1. Роль вихователя у
формуванні особистості дошкільника
Сучасне соціально-економічне та
політичне життя нашої країни породжує проблеми не тільки економічного та
політичного характеру, але й соціального. Одне з них - питання виховання і навчання
дітей у сучасних умовах, які постійно змінюються. Важко не погодитися з думкою
багатьох науковців та практиків, що сучасним дітям потрібні сучасні педагоги,
педагоги-новатори, здатні вносити у власну діяльність прогресивні ідеї,
запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, нестандартне, генерувати
нове.
Як показують дослідження,
працівники сфери людина - людина (а до них
належать учителі, вихователі, психологи, медичні працівники, управлінці, юристи
тощо) на початку XXI століття відчувають
дефіцит професійних знань, накопичених у галузі наукової й практичної
психології, що призводить до зниження практичної ефективності традиційних
способів розв'язання суспільно важливих завдань.
Нинішній стан розвитку й
реформування системи освіти характеризується орієнтованістю на кожну
особистість, розкриття її задатків і можливостей, спрямованістю на захист
інтересів дитини, уникнення усередненості та рецептурності в навчанні. Вагомого
значення це набуває на першому етапі соціального становлення особистості, у
період здобуття дітьми суспільної дошкільної освіти.
У Базовому компоненті дошкільної
освіти чітко визначено її мету - «сформувати базис особистісної культури дитини
через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупність
чотирьох сфер життєдіяльності - Природи, Культури, Людей, Самої себе.
Зміст сучасної дошкільної освіти
спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та
інтереси дитини, урахування її вікових можливостей. Головне завдання дошкільної
освіти на сучасному рівні розвитку цивілізації полягає не в засвоєнні дитиною
системи галузевих знань, а розкритті перед нею науки життя в доступній формі:
формуванні практичних і життєво необхідних умінь, навичок орієнтуватися в
нових умовах життя, знаходити своє місце серед інших, відчувати межу припустимої
поведінки, ініціювати доброчинність тощо. З цих позицій сучасний дошкільний
заклад покликаний виконувати соціальну, оздоровчу, освітню,
культурно-розважальну, просвітницьку функції. Вихователь же дошкільного закладу
має реалізувати у своїй професійній діяльності такі напрями: психологічний,
педагогічний, організаційний, методичний, дидактичний, управління та
контролю, підготовки і підвищення кваліфікації.
Вихователь у групі - найголовніша людина для маленької дитини. Вона повністю
довіряє вихователю. І це не дивно, оскільки все життя малюка в дошкільному
закладі залежить від Головного Дорослого. Саме він вирішує, коли можна грати,
коли піти на прогулянку, помалювати, побігати, а коли можна з усіма дітьми
спокійно посидіти і послухати казку, розповідь, оповідання. Він влаштовує
цікаві ігри, конкурси, вистави, читає книжки. Саме він є суддею у розв'язанні
дитячих конфліктів, уводить правила; він усе знає і може допомогти,
підтримати, похвалити, а може не помітити, насварити чи відштовхнути.
Усім дітям з перших днів
перебування в дошкільному закладі потрібна радісна атмосфера. Творцем і
водночас берегинею такої комфортної атмосфери в групі і в усьому дошкільному
закладі має стати вихователька. Повноцінне
дитинство - це своя особиста територія,
місце, обладнане з любов'ю, розумінням віку, душі й прагнень кожного малюка. У
подібних умовах під керівництвом дорослих, насамперед вихователів, дитина стає
дизайнером цього простору. Відчуття власної щасливої території допомагає дітям
рости самостійними, веселими, самодостатніми. Тільки, спокійна, продумана
повсякчасна робота вихователя з дитиною розвине всі найкращі паростки,
закладені природою, і зробить її щасливою. Важливо організувати процес
виховання так, щоб потім він перетворився на процес саморозвитку і
самовиховання, який супроводжуватиме все життя дитини, стане невід'ємною
частиною постійного самовдосконалення.
На думку О. Кононко, сучасний
вихователь - це передовсім педагог-новатор, який відчуває нові життєві
тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у пріоритетах
сучасності, спрямований на майбутнє, творчо ставиться до своєї професійної
діяльності. Саме такий вихователь «...дивиться на освіту як на процес
розширення можливостей компетентного вибору дитиною змісту, місця, тривалості,
партнерів, матеріалів для своїх занять; створення умов для її саморозвитку,
прояву сутнісних сил; пошук педагогічних технологій побудови розвивального
способу життя дошкільника; формування в нього основ особистісної культури; створення
виховного середовища».
Отже,
основними педагогічними цінностями сучасного вихователя дошкільного
навчального закладу мають стати:
- людські: дитина як головна педагогічна цінність і педагог, здатний
до її розвитку, співпраці з нею, соціального захисту її особи, допомоги і
підтримки її індивідуальності, творчого потенціалу;
- духовні: сукупний педагогічний
досвід людства, відображений у педагогічних теоріях і способах педагогічного
мислення, спрямований на формування особистості дитини;
- практичні: способи практичної
педагогічної діяльності, перевірені практикою освітньо-виховної системи,
педагогічні технології;
- особистісні педагогічні
здібності, індивідуальні особливості особи педагога як суб'єкта педагогічної культури,
педагогічного процесу і власної життєтворчості, які сприяють створенню
особистісно-гуманної взаємодії.
Ціннісні основи педагогічної
діяльності вихователя дошкільного навчального закладу є базою, на якій
розвивається інтелект, раціональне осмислення навколишньої дійсності,
педагогічна спрямованість, будується педагогічна технологія.
2. Характеристика
професійних функцій вихователя
У політичній, економічній,
соціально-педагогічній ситуації оновлення держави і суспільства стала
очевидною необхідність розвитку системи дошкільної освіти в цілому і кожного
дошкільного навчального закладу зокрема.
У сучасних умовах
конкурентоспроможним ресурсом діяльності вихователя є не стільки спеціальні
знання, володіння інформацією, освоєні ним технології навчання і виховання, скільки
Загальна і професійно-педагогічна культура, що забезпечує особистісний
розвиток, вихід за межі нормативної діяльності, здатність створювати і
передавати вихованцям цінності суспільства. Вихователь дошкільного навчального
закладу повинен бути гуманістично орієнтованим на розвиток особистості дитини
різними засобами. Необхідними якостями вихователя, який працює з
дошкільниками, повинні бути: урівноваженість, висока мобільність нервової
системи; емоційна стійкість (переважно позитивних емоцій - радощі, задоволення
і ін.); достатній рівень інтелектуального розвитку за
сенсорно-перцептивно-мнемологічними показниками (тобто за показниками
сприйняття, пам'яті, мислення) і за характеристиками уваги; високий рівень
уяви, уявлення, фантазування.
Сьогодні потрібен не просто
вихователь, а педагог-дослідник, педагог-психолог,
педагог-технолог, педагог-новатор. Ці якості фахівця після закінчення вищого навчального
педагогічного закладу можуть розвиватися тільки в умовах творчого, проблемного
і технологічно організованого освітнього процесу в дошкільному закладі,
причому за умови, якщо педагог активно займається науково-методичною,
пошуковою, дослідно-експериментальною, інноваційною роботою, вчиться шукати
свій педагогічний інструмент, працює над створенням власного педагогічного
іміджу.
Сучасний вихователь разом із
традиційними функціями - збереження здоров'я,
виховною - має виконувати нові: дослідницьку,
діагностично-прогностичну, координувальну, розвивальну та ш. Вони вимагають від
вихователів оволодіння основами інноваційної, проектувальної, комунікативної,
рефлексивної, управлінської діяльності.
Отже, сучасний вихователь
дошкільного навчального закладу покликаний виконувати такі професійні функції:
оздоровчо-профілактичну, освітню, виховну, розвивальну, нормативну, просвітницьку,
комунікативну, інформаційну, координувальну, функцію рефлексії,
діагностико-прогностичну, планувальну, контролюючу, самовдосконалення.
Оздоровчо-профілактична функція орієнтує педагогів і вихователів
на збереження життя і здоров'я дітей в умовах дошкільного закладу, поліпшення
його доступними засобами, профілактику захворюваності.
Освітня функція спрямована на свідоме
оволодіння вихователями дошкільних навчальних закладів дидактичною теорією,
системою професійних знань, умінь, навичок, соціальним досвідом на користь
дитини і суспільства. Ця функція спрямована також на задоволення інформаційних
знань, оскільки сьогодні дошкільні заклади іменуються освітніми. Теоретичні і
практичні аспекти реалізації освітньої функції забезпечують оволодіння
змістовними й організаційно-методичними основами з виховання та навчання дітей
у дошкільних навчальних закладах.
Виховна функція вихователя ДНЗ (дитячих
навчальних закладів) відображає галузь виховної діяльності. Педагог на основі психолого-педагогічних
і спеціальних знань виховує в собі переконання, мотиви, цінності, норми
поведінки відносно свого оточення (людей і природи). Ця функція пов'язана з
розвитком духовності особи, спрямована не тільки на педагога, але й на дитину.
Адже саме виховна функція є основою для засвоєння вихованцями морально-етичних
норм взаємодії з навколишнім світом.
Розвивальна функція полягає в тому, що
вдосконалення й активізація дидактичних знань і умінь вихователів відбувається
одночасно з розвитком професійного мислення, пам'яті і мови, педагогічних
здібностей, які дозволяють використовувати і застосовувати ефективніший і
творчий підхід у створенні умов для максимально гармонійного розвитку дітей,
організації освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі.
Нормативна функція вихователя ДНЗ полягає в
регулюванні системи діяльності педагога. Знання норм педагогічної діяльності
додає вихователеві впевненості в правильності своїх дій. Педагогічні норми,
виконуючи функцію цінностей, допомагають вихователеві ДНЗ вибрати найбільш
оптимальні способи діяльності, утвердити ідеали і професійні пріоритети. Норми
педагогічної діяльності спрямовані на розв'язання протиріч, що виникають у
процесі взаємодії вихователя з дітьми, колегами, батьками й адміністрацією, на
забезпечення їх співпраці і досягнення спільних дій з виховання дітей
дошкільного віку. Ця функція реалізується в тісному взаємозв'язку з
просвітницькою.
Просвітницька функція вихователя полягає в
забезпеченні ' єдності впливу всіх соціальних інститутів на особистість дошкільника.
Комунікативна функція забезпечує основи
взаємодії дитини з навколишнім світом та засвоєння суспільного досвіду людства.
Виконуючи її, вихователь повинен володіти прийомами комунікативної взаємодії з
дітьми різного віку і різними психолого-педагогічними особливостями розвитку.
Найважливішими ознаками педагогічної комунікабельності вихователя дошкільного
закладу є:
1) потреба в спілкуванні з дітьми;
2) позитивна емоційна тональність
спілкування;
3) домінуюче переживання відчуття
задоволення від спілкування і організованого виховно-освітнього процесу;
4) розуміння дітей, здатність
установлювати індивідуальні і групові контакти;
5) уміння конструктивно розв'язувати
міжособистісні протиріччя; гуманізм і демократизм спілкування;
6) естетика Спілкування.
Реалізація комунікативної функції
вимагає переходу від авторитарної позиції вихователя і субординованої позиції
дитини до особистісної, рівноправної співпраці і співтворчості.
Інформаційна функція пов'язана з усіма її
функціональними компонентами. Педагог повинен володіти системою сучасних
психолого-педагогічних знань, знанням історії їх розвитку, методологією
наукового пізнання тощо. Вихователь ДНЗ повинен орієнтуватися в різноманітній
психолого-педагогічній і методичній інформації, уміти користуватися різними
носіями інформації, володіти засобами інформаційних технологій; уміти працювати
з інформацією за допомогою цих засобів для задоволення особистих і суспільних
потреб.
Функція рефлексії. Згідно з гуманітарно-культурологічною
орієнтацією в тлумаченні рефлексії, вона трактується як переосмислення і
перебудова суб'єктом змісту свого досвіду, який відображає
проблемно-конфліктні ситуації і породжує дієве становлення його як цілісного
«Я» до власної поведінки і спілкування, до здійснюваної діяльності.
Рефлексія пов'язана не тільки з
розумінням вихователем власної педагогічної діяльності, але також з
оцінюванням особистісних якостей, емоційних реакцій і когнітивних здібностей
того, хто «рефлектує» іншими вихователями, керівником, педагогами. Ефективність
реалізації цієї функції тісно пов'язана з наявністю у вихователя таких
якостей, як критичне мислення, прагнення до аналізу, обґрунтованості своєї
позиції, готовності до адекватного сприйняття інформації.
Педагогічна рефлексія - це
самоаналіз здійсненої діяльності, оцінка отриманих результатів. Вихователь
повинен уміти розмірковувати над причинами успіхів і невдач, помилок і
труднощів у освітньо-виховному процесі, щоб внести зміни до подальшої діяльності,
досягти кращих результатів.
Діагностико-прогностична функція.
Вихователь
дошкільного закладу, здійснюючи освітньо-виховний процес, повинен уміти на
високому рівні, комплексно і творчо розв'язувати складні професійні завдання, а
саме: вибудовувати діагностичні цілі, прогнозувати результати діагностичної
діяльності, добирати (розробляти) діагностичний інструментарій; спільно з
іншими педагогами (психологами, музичним працівником, логопедом) здійснювати
грамотне психолого-педагогічне діагностування, здійснювати аналіз та
інтерпретацію діагностичних даних, проектувати і реалізовувати
освітньо-виховний процес на основі системної діагностики. Ця функція
забезпечує можливість прогнозування педагогічного процесу в цілому та розвитку
особистості кожної дитини в ДНЗ.
Планувальна функція допомагає вихователеві
загальний прогноз трансформувати до рівня конкретного плану навчально-виховної
роботи з дітьми певної вікової групи.
Завдяки контролюючій функції відбувається
перевірка якості та ефективності здійснюваної вихователем роботи.
Координувальна функція професійно-педагогічної
культури полягає у варіативності змісту навчального процесу, доборі педагогічних
технологій. Ця функція вихователя ДНЗ є основою вдосконалення його подальшої
професійної діяльності. З реалізацією координувальної функції пов'язана
освітня функція.
Самовдосконалення є гарантом постійного
професійного зростання вихователя, а отже, і безперервної оптимізації
навчально-виховної роботи в ДНЗ відповідно до мінливих вимог часу.
Усі функції вихователь здійснює в
комплексі в процесі професійної діяльності.
3. Психолого-педагогічні
вимоги до особистості сучасного вихователя
Сучасні вимоги до особистості
вихователя дітей дошкільного віку, його професійної компетентності ґрунтуються
на засадах Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти, законів
України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту» , Базового компонента дошкільної освіти та інших державних
нормативних документів.
У психолого-педагогічній
літературі поняття «професійна компетентність»
розглядається як професійна підготовленість і здатність суб'єкта праці до
виконання завдань і обов'язків повсякденної діяльності. Вона є мірою і основним критерієм визначення її
відповідності вимогам праці.
Г.В. Бєлєнька вважає, що
професійна компетентність вихователя - це інтегроване поняття,
що охоплює: світоглядні позиції особистості, глибоку обізнаність і практичні
вміння в обраній галузі діяльності, розвинені професійно значущі якості,
побудований на цьому фундаменті авторитет. При цьому дослідниця застерігає:
«Не можна розглядати професійну компетентність педагога-дошкільника лише як
когнітивний компонент педагогічного професіоналізму та основу культури
професійного мислення, свідомості й самосвідомості. Професійна компетентність
педагога -вихователя дітей дошкільного віку
- поняття значно ширше».
Наявність професійної
педагогічної компетентності дозволяє особистості виконувати відповідну
діяльність у сферах власної професійної компетенції.
За визначенням А. Хуторського, компетенція - це
«сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, способів діяльності),
що задаються відносно певного кола предметів і процесів і є необхідними для
того, щоб якісно продуктивно діяти». Як вважає A.M. Богуш, компетенція - це
комплексна характеристика особистості, яка охоплює результати її попереднього
психічного розвитку: знання, навички та вміння, а також креативність,
ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль. Отже, компетенція -
це об'єктивно-ідеальна категорія, що може використовуватися для характеристики будь-якої сфери діяльності людини, окреслювати її
повноваження, права та обов'язки.
Г.В. Бєлєнька розрізняє такі сфери компетенції
сучасного вихователя дітей дошкільного віку: оздоровчо-профілактичну,
діагностико-прогностичну, навчально-розвивальну, методичну, виховну,
комунікативну, організаційно-педагогічну, контрольну, просвітницьку,
самовдосконалення. Причому кожна з них потребує від педагога, крім
професійних знань та умінь, ще й наявності позитивних світоглядних настанов і
розвитку певних особистісних професійно значущих рис характеру.
Людина, яка взялася за важку і
досить відповідальну справу виховання дошкільника, має бути порядною, чесною,
доброю; спокійного норову, приємної зовнішності, високих моральних устоїв;
любити дітей; терпимою і тактовною; всебічно освіченою, мати глибокі знання про
напрями виховання і навчання; уміти навчати цікаво, доступно, сприяючи
творчому розвитку дитини; уміти знайти спільну мову з дітьми, знати психологію
і фізіологію дітей дошкільного віку.
Видатний український педагог,
науковець XX століття С.Ф. Русова так
писала про вихователя дітей дошкільного віку: «...Особа садівниці є головним
фактором у садку, - вона дає йому прогресивний рух.
Вона мусить бути веселою, приємною в поводженні з усіма: і дітьми, і
дорослими, - повинна мати чистий, гарний одяг,
приємний голос».
Педагог-новатор Ш.О. Амонашвілі до
важливих особистісних якостей педагога відносить любов до дітей, доброту,
емпатійність, оптимізм, які є складовими педагогічної майстерності: «...Ми (педагоги)
повинні бути людьми доброї душі і любити дітей такими, які вони є... Доброта і
любов до дітей повинні бути не тільки станом, який переживається внутрішньо,
але й головним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з
дитиною».
Професор Т.І. Поніманська виділяє
такі основні особистісні якості, необхідні в професійній діяльності сучасного
вихователя дошкільного навчального закладу: здатність до рефлексії і контролю
результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах
гуманізації, розвитку її особистості; здатність до емоційної і моральної
підтримки дитини; прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею,
спрямування на психологічний комфорт і своєчасний розвиток особистості;
бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням і самовихованням для
вдосконалення своєї педагогічної майстерності, здатність виявляти і
враховувати у вихованні інтереси дітей та їхнє право на повагу.
Поряд з високими моральними
якостями, глибокими знаннями методики навчально-виховної роботи і
психологічних особливостей дітей дошкільного віку вихователь повинен мати
комплекс професійно важливих психологічних якостей, які визначають його
педагогічну майстерність. Ці вимоги диктує специфіка професії вихователя й
об'єкта його діяльності - особистості дошкільника. Сучасний вчений В.І. Войтко
вважає, що особисті якості педагога (учителя, вихователя) - це благодатний
ґрунт, на якому виростає його психологічна культура - «система антропологічних,
психологічних, педагогічних знань, умінь і навичок...».
Вони є специфічними і властивими
лише педагогові і нікому іншому. До основних особистісних якостей педагога
вчений відносить:
1) здатність усе життя вчитися,
самовдосконалюватися;
2) постійну орієнтацію на виховну
діяльність;
3) привабливий зовнішній вигляд;
4) володіння майстерністю
«емоційного зараження» та психологічного магнетизування;
5) порядність, скромність, гордість,
чесність, принциповість, дбайливість, повагу, гідність, благородство тощо;
6) здатність до творчості.
Педагогічна діяльність висуває
високі вимоги до емоційної сфери вихователя. Дітям дошкільного віку особливо
необхідно, щоб у їх вихователя будь-яке почуття (радості, подиву, незадоволення
та інше) проявлялося дуже яскраво. Висока експресивність, емоційна виразність
вихователя викликають відповідні почуття дитини, сприяють народженню
співпереживання. З вихователем, який не вміє виявляти свої почуття, дитині
сумно, нецікаво. З іншого боку, вихователь має бути емоційно стійкою
особистістю, стримувати спалахи роздратованості і гніву. Постійні нотації педагога
дають негативний ефект: діти звикають до них, перестають на них реагувати,
часто намагаються дошкулити вихователю, спеціально здійснюючи «недозволені»
вчинки.
Справедливість, принциповість,
доброзичливість, чуйність, терпимість, уміння розуміти вчинки дітей та
передбачати їх
поведінку, здатність стримувати
роздратування та ін. - фундамент для досить
складного психологічного утворення, необхідного кожному педагогу, зокрема
вихователю дошкільного закладу. Це утворення називають педагогічним тактом. Педагогічний
такт потрібен вихователю для успішного виконання виховних і освітніх функцій,
досягнення повного взаєморозуміння з батьками вихованців і колегами.
Педагогічна діяльність не може
здійснюватися без високого рівня розвитку в педагога комунікативних та
організаторських нахилів. Адже виконання будь-якого педагогічного завдання вимагає
активного спілкування вихователя з дітьми, уміння їх організувати.
Високі вимоги ставить педагогічна
діяльність і до мови вихователя. Є. А. Аркін писав: «Мовлення вихователя
повинне бути ясним, точним, зрозумілим і виразним. Розвиток мови в дитини
вимагає від вихователя невпинної роботи над культурою власного мовлення»1.
Особливого значення вчений
надавав культурі голосу вихователя. «Справа не тільки в тому, що при хорошій
культурі голосу вихователя дитина отримує чудові зразки для наслідування, але й
у тому, що голос, його чіткість, тембр, виразність, вольова напруга впливають
на всю нервово-психічну діяльність дитини, з якою нерозривно пов'язана
діяльність голосового апарату»2. У дошкільному дитинстві у
спілкуванні дорослих з дитиною, її вихованні значну роль відіграють словесні
методи і прийоми (пояснення, розповіді, указівки, інструкції тощо). Тому
вихователь повинен уміти логічно, грамотно, чітко формулювати свої думки в
доступній для дітей цього віку формі. Особливе значення має емоційне
забарвлення мови вихователя, її виразність. Ці якості мовлення педагогові
потрібно формувати. Ще С.Ф. Русова зауважувала: «Мову необхідно всякими
засобами розвивати, робити ясною, чепурною, щирою, бо вона - творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка,
серце, слово правди і краси»3. Отже, такі вимоги до мови вихователя
пояснюються не лише тим, що вона є формою вираження його думок, а й тим, що
вона - еталон, взірець для наслідування,
важливий фактор розвитку мови дошкільників. Сучасний науковець, професор A.M. Богуш переконана:
« У кожного педагога має бути свій мовний етикет і мовний стиль, який
визначається не тільки правильною вимовою, а й бездоганним володінням
позамовними засобами (мімікою, жестами, темпом мовлення тощо). Вихователь
повинен бути мовлянином, носієм живого українського слова »1.
Специфічні вимоги ставляться до
уваги вихователя дошкільного навчального закладу. Він повинен уміти в
потрібний момент зосередитися на об'єкті або процесі діяльності. Стійка і
глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу
якісно і в коротші терміни. Під час проведення навчальних занять, рухливих
ігор, інших заходів навчального та виховного характеру вихователь мусить
швидко й легко переключати свою увагу з одного об'єкта, виду діяльності чи
форми роботи на інші. З'ясовано, що у вихователів, які здатні часто, легко і
швидко переключати свою увагу, значно чіткіше, організованіше, жвавіше та
цікавіше проходять рухливі ігри та інші види динамічних робіт, ніж у
вихователів, які не мають такої здатності. У процесі виконання навчальних та
виховних функцій вихователь часто спрямовує свою увагу не на один, а одночасно
на кілька об'єктів, видів діяльності.
На успішність роботи вихователя
дошкільного навчального закладу впливають і особливості його пам'яті. Він
повинен мати добре розвинуте довільне запам'ятовування, щоб запам'ятати велику
кількість казок, оповідань, загадок, пісень, різноманітну інформацію про явища
природи, життя тваринного світу, звичаї різних народів нашої та інших країн.
Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізувати
потрібні знання. У роботі з дошкільнятами допомагає і добре розвинута
короткочасна наочно-образна пам'ять вихователя. Динамічний характер занять,
ігор з вихованцями часто ставить його перед необхідністю швидко запам'ятати
будь-яку наочно-образну інформацію при короткочасному її сприйманні і відразу
ж відтворити її, продемонструвати дітям.
Слід зупинитися ще на одній
важливій рисі професійного портрету сучасного вихователя - це його комп'ютерна компетентність і культура. Із
засобами інформаційно-комунікаційних технологій сучасний малюк ознайомлюється
дуже рано, ще на етапі дошкільного дитинства. Цей процес найчастіше
відбувається стихійно, некеровано, неконтрольовано, завдаючи іноді більше
шкоди, ніж користі. Щоб старший дошкільник міг вільно користуватися комп'ютером
як засобом різноманітної пізнавальної діяльності, він має набути елементарної
комп'ютерної грамотності. На цьому наголошується і в Базовому компоненті
дошкільної освіти, і в новій освітній програмі розвитку дитини дошкільного
віку «Я у Світі». Тільки вихователь, який володіє комп'ютерною компетентністю
й культурою, спроможний грамотно організувати спілкування дошкільників з
комп'ютером в умовах дошкільного закладу і допомогти батькам вихованців
правильно організувати цей процес удома.
Успіх педагогічної діяльності
значною мірою забезпечує професіоналізм вихователя - високу професійну кваліфікацію і компетентність,
володіння ефективними професійними вміннями і навичками, способами успішного
розв'язання професійних завдань. Основними його рисами є:
1) педагогічна ерудиція - обсяг необхідних
знань, які вихователь застосовує у своїй діяльності для розв'язання
педагогічних завдань;
2) педагогічне мислення - практичність,
конкретність, оперативність мислення, його логічність, системність гнучкість,
оригінальність та креативність, здатність бачити процеси та явища в динаміці
й розвитку;
3) педагогічна інтуїція - швидке прийняття
рішення педагогом з передбаченням подальшого розвитку ситуації без повного її
аналізу;
4) уміння організувати педагогічне спілкування -
зробити його оптимально комфортним, сприяти розкриттю індивідуальності дитини,
уміння викликати повагу, довіру в дітей, бути авторитетом у їхніх очах.
Професіоналізм вихователя дітей дошкільного віку полягає передусім у глибокому
усвідомленні значення періоду дитинства в житті людини та його самобутності,
неповторності. Вищою формою професіоналізму вихователя є педагогічна
майстерність. Проте шлях оволодіння педагогічною майстерністю, творчістю
тривалий і складний.
Вихователь як фахівець із вищою
освітою повинен мати високу культуру, бути представником передової частини
суспільства - еліти. Висока культура поведінки
разом із високим рівнем розвитку інтелекту, тобто освіченістю, визначається як
інтелігентність.
Як бачимо, педагогічна діяльність
ставить високі вимоги до комплексу психологічних якостей вихователя дошкільного
навчального закладу. Урахування цих вимог у процесі професійної підготовки
майбутніх педагогів ДНЗ відіграє важливу роль в укомплектуванні дошкільних
закладів морально вихованими, освіченими працівниками, професійно здатними за
своїми психологічними якостями до діяльності вихователя.
Базові поняття: вихователь дітей
дошкільного віку, педагогічні цінності сучасного вихователя, функції
вихователя, особистісні якості вихователя, вимоги до вихователя, професійна компетентність
вихователя, професійна компетенція.
Запитання для перевірки
1. На засадах яких державних освітніх
документів ґрунтуються вимоги до сучасного вихователя дітей дошкільного віку?
2. Назвіть основні педагогічні
цінності сучасного вихователя.
3. Які особистісні моральні якості
потрібні вихователеві для роботи з дітьми?
4. Які вимоги висуваються до
розвитку психічних пізнавальних процесів вихователя?
5. Що таке професійна компетентність
вихователя дітей дошкільного віку?
6. Назвіть сфери компетенції
вихователя дошкільного закладу.
7. Які функції має виконувати
сучасний вихователь?
8. Змоделюйте професійний портрет
сучасного вихователя ДНЗ.
Технологічна картка заняття № 3-4
ТЕМА: Педагогічна діяльність і майстерність вихователя
дошкільного закладу.
Кількість
годин: 2
Курс : 4
Спеціальність:
Дошкільна освіта.
Тип
заняття: проблемно-ілюстративна лекція
МЕТА: розширити
уявлення студентів про педагогічну діяльність та
майстерність вихователя. Визначити елементи педагогічної
майстерності. Розвинути
ініціативність. Виховувати зацікавленість до предмету.
МЕТОДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ:
1.
Поніманська Т. І. Підготовка педагогічних
кадрів для системи дошкільної освіти / Т. І. Поніманська. Дошкільна педагогіка. -К., 2004.-С 129-136.
2.
Кухарев Н. В. На пути к профессиональному
совершенству : [кн. для учителя] / Н. В. Кухарев. - М. : Просвещение, 1990. -
С. 7.
3.
Кузьмина
Н. В. Очерки психологии труда учителя // Н. В. Кузьмина - Л. : изд. Ленингр.
ун-та, 1967. - С. 62.
ОСНОВНІ
ЕТАПИ ЗАНЯТТЯ:
1 етап – організація
студентського колективу.
ФРОНТАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ:
1. На засадах яких державних освітніх
документів ґрунтуються вимоги до сучасного вихователя дітей дошкільного віку?
2. Назвіть основні педагогічні
цінності сучасного вихователя.
3. Які особистісні моральні якості
потрібні вихователеві для роботи з дітьми?
4. Які вимоги висуваються до
розвитку психічних пізнавальних процесів вихователя?
5. Що таке професійна компетентність
вихователя дітей дошкільного віку?
6. Назвіть сфери компетенції
вихователя дошкільного закладу.
7. Які функції має виконувати
сучасний вихователь?
8. Змоделюйте професійний портрет
сучасного вихователя ДНЗ.
2 етап – проблемно-ілюстративна
лекція (додається):
ПЛАН:
1. Поняття
«майстер», «педагогічна майстерність»
2. Структура педагогічної майстерності вихователя
дошкільного
Закладу
3.
Педагогічні ситуації та педагогічні задачі в діяльності
вихователя дошкільного закладу
3 етап
- заключний. Підведення підсумків.
Домашнє
завдання: письмова відповідь на котрольні запитання
ЛЕКЦІЯ
ТЕМА: Педагогічна діяльність і майстерність вихователя
дошкільного закладу.
План:
1. Поняття
«майстер», «педагогічна майстерність»
2. Структура педагогічної майстерності вихователя
дошкільного
Закладу
3.
Педагогічні ситуації та педагогічні задачі в діяльності
вихователя дошкільного закладу
Майстерність вихователя
не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність,
якої треба навчатись, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба
навчати музиканта.
А.С. Макаренко
1. Поняття
«майстер», «педагогічна майстерність»
Перш ніж говорити про педагогічну
майстерність, слід з'ясувати, хто такий майстер. Це людина особливо вправна,
неперевершена у своїй справі. Майстра ще називають асом, докою, професіоналом.
Майстер - це людина, що вдає ґрунтовні знання про об'єкт своєї діяльності і
засоби впливу на нього, хист до конкретного виду діяльності, володіє низкою
важливих для самореалізації в професії особистісних якостей, любить свою
професію, має досвід роботи і послідовників, яким уміло передає своє ремесло,
постійно самовдосконалюється.
У сучасній психолого-педагогічній
літературі поняття «педагогічна майстерність» розглядається по-різному, що
говорить про варіативність поглядів на цю проблему.
Так, Д.Ф. Ніколенко стверджує, що
майстерність фахівця передбачає співвідношення знань і умінь зі здатністю
володіти ними. Саме глибокими знаннями визначається педагогічна майстерність,
а провідну роль відіграють педагогічні здібності. З ним погоджується Ю.П.
Азаров, який зазначає, що педагогічна майстерність базується на теоретичних
знаннях і виступає як своєрідна посередницька ланка між теорією і практикою. На
його думку, суть формування майстерності полягає в тріаді «технологія, відносини,
особистість». Цей учений переконаний, що педагогічна майстерність не може
розвиватися без засвоєння системи засобів та методів навчання як основи
технології навчально-виховного процесу.
М.В. Кухарев кваліфікує
педагогічну майстерність як «сукупність певних якостей особистості педагога,
які обумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості,
здатністю оптимально вирішувати педагогічні завдання».
Аналізуючи проблему педагогічної
майстерності вчителя через призму його професійної діяльності, Н.В. Кузьміна
зазначає: «Оволодіння педагогічною майстерністю відбувається в процесі
подолання труднощів педагогічної діяльності й вивчення її об'єкту»2.
Крім того, вона наголошує на можливості швидкого оволодіння педагогічною
майстерністю за умови, якщо в особи є «яскраво виражена педагогічна
спрямованість, високе почуття відповідальності за результати праці, деякий
розвиток педагогічних здібностей до початку самостійної діяльності,
усвідомлення своїх недоліків і спрямування зусиль на їх ліквідацію;
встановлення правильних взаємостосунків у колективі; цілеспрямоване виховання
педагогічних кадрів у школі».
Ю.І. Турчанінова, вивчаючи
проблему педагогічної майстерності вчителя, дійшла висновку, що « з усього
розмаїття визначень педагогічної майстерності, представлених у
науково-педагогічніи літературі, час змушує вибрати одне і саме те, у якому
майстерність вчителя оцінюється за кінцевим результатом його праці - за
ступенем підготовленості його вихованців до продовження освіти, творчої праці,
активної участі в житті суспільства»1. Дослідниця переконана, що
оволодіння педагогічною майстерністю неможливе без усвідомлення педагогом справжніх
причин, мотивів і мети кожної його педагогічної дії, без відповіді на питання
«яким мене бачать діти?» З відповіді на це питання й починається формування
індивідуального стилю професійної діяльності, починається творча поведінка
вчителя.
О.Г. Мороз, В.Л. Омеляненко
розглядають педагогічну майстерність на тлі професійної діяльності вчителя. «Педагогічна майстерність, - підкреслюють
вони, - це досконале, творче виконання
вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення
оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного
учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих
моральних якостей, духовного збагачення школярів»2.
Педагог-новатор Ш.О. Амонашвілі переконаний, що майстерність учителя
виявляється в чіткій педагогічній позиції, у постійному пошуку ефективних
шляхів розв'язання проблем виховання і навчання, у швидкому й правильному
розв'язанні складних педагогічних ситуацій, у педагогічній інтуїції, в умінні
керувати педагогічним процесом легко і без примусу, бути для своїх вихованців
потрібною людиною з широким кругозором, принциповістю, невичерпним оптимізмом
і креативністю. А головне на шляху до
педагогічної майстерності - це віра в самого себе, у
свої можливості: «Потрібно вірити, що кожен із нас здатен стати неповторним,
унікальним, найвищим майстром професійної, педагогічної праці, і потрібно, щоб
кожен із нас умів розкривати свої сили і можливості»3.
Проблему педагогічної
майстерності вихователя дитячого садка розглядали психологи Г.О. Люблінська і
С.Є. Кулачківська. На їхнє глибоке переконання, складовими педагогічної майстерності
є інтуїція, натхнення, талант. «Педагогічна майстерність - це синтетичне
поняття, яке охоплює и індивідуальні психологічні, і професійні риси, і знання
свого предмета та методичних прийомів викладання. Це і тісний зв'язок з
життям, з практикою, і педагогічні здібності... це синтез особистісних якостей
вихователя, його знань, умінь і навичок»1. «Педагог-майстер, - слушно зауважують науковці, - постійно незадоволений собою, постійно займається
самовдосконаленням»2. На думку психологів, провідним умінням
вихователя є вміння критично оцінити себе і свою професійну діяльність. Це і є
найважливішою умовою результативності праці.
Отже, майстерність педагога - це
вищий рівень його професійної діяльності, який виявляється в тому, що у
відведений час він досягає оптимальних результатів.
Зовні майстерність вихователя
виявляється в успішному розв'язанні різноманітних педагогічних завдань, у
високому рівні організації навчально-виховного процесу. А її суть - в особистісних якостях, які й забезпечують успіх
діяльності. Ці якості виявляються не лише в уміннях, а й у сукупності
властивостей вихователя, його педагогічних позиціях, які й визначають продуктивність
і творчий характер професійної діяльності.
Вихователь - це двічі майстер, тому що, по-перше, - це відмінний знавець психології особистості дошкільника
і того, чого її слід навчити, а по-друге, -
це людина,
яка володіє способами виховання і навчання.
Знання індивідуальних
особливостей психіки кожної дитини в групі, уміння зрозуміти мотиви її
різноманітних дій допомагають вихователю не тільки обирати правильну тактику
поведінки в конкретній ситуації, а й прогнозувати подальший розвиток цієї
ситуації, передбачати наступні вчинки вихованця. У разі виникнення конфлікту
між дітьми вихователю необхідно швидко зорієнтуватися в ситуації, чітко її
проаналізувати й швидко прийняти рішення. Авторитет вихователя значною мірою
залежить від його вміння дати справедливу оцінку кожному вчинку дитини. Діти
дуже чутливі до цієї якості педагога і не вибачають йому найменших проявів
несправедливості в оцінках їх знань і поведінки. Розуміння мотивів дій кожної
дитини, прогнозування її поведінки допомагає і в організації різноманітних
видів дитячої діяльності — ігор, праці, художньої творчості, навчання. Наведемо
конкретний приклад.
У досвідченого вихователя, який
працює з дітьми третього року життя, йшло відкрите заняття. Його метою було
вправляння дітей розбирати і збирати тримісну матрійку. Організаційний момент:
до дітей приїхав зайчик зі своїми подружками-матрійками і пропонує з ними
погратися - знайти маленьких сестричок у
більших. Усі діти із задоволенням розбирали і збирали матрійок. Коли заняття
підійшло до свого завершення і зайчик «запропонував» малятам посадити матрійок
на машину, одна дівчинка не захотіла розлучатися зі своєю матрійкою.
Вихователь, розуміючи, що ситуація може вийти з-під контролю, і знаючи
особливості цієї дитини, запропонувала: «Лесенько, ти хочеш, щоб матрійки нам
затанцювали і заспівали? Тоді давай їх поставимо в коло». Дитина погодилася, а
вихователь на ходу почала вигадувати текст пісеньки:
Ми матрієчки-сестрички,
В нас червоні черевички,
У квітках хустиночки
Й гарні намистиночки.
Вам пісень співаємо
І в танку кружляємо,
Присідаємо всі пружно,
Живемо напрочуд дружно.
Та прощатись вже нам час,
Приїжджайте всі до нас.
Після цієї імпровізованої пісні
дівчинка допомогла поставити матрійок на машину. Діти попрощалися з гостями, і
заняття успішно завершилося, хоча й зайняло більше часу, ніж передбачалося.
У цій ситуації яскраво виявилися
такі складові майстерності вихователя, як знання індивідуальних особливостей
дитини, здатність не губитися, швидко сконцентруватись у непередбаченій
ситуації, знайти необхідний прийом та імпровізувати.
Отже, майстерність виявляється в
діяльності і характеризується високим рівнем розвитку педагогічної інтуїції,
спеціальних та загальних умінь педагога.
Педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, який забезпечує
високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності на
рефлексивній основі (за І.А. Зя-зюном).
Рефлексія - процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів
і станів.
Педагогічну майстерність
вихователя дошкільного навчального закладу слід розглядати як прояв його «Я» в
професії, як са-мореалізацію особистості в професійній педагогічній діяльності,
яка покликана сприяти гармонійному і максимальному саморозвиткові особистості
дитини дошкільного віку.
2. Структура педагогічної майстерності вихователя
дошкільного закладу
Розробники проблеми педагогічної
майстерності вчителя, зокрема І.А. Зязюн, визначають такі її компоненти:
- гуманістична спрямованість;
- професійні знання (професійну
компетентність);
- педагогічні здібності;
- педагогічна техніка (професійні
вміння).
При цьому підґрунтям педагогічної
майстерності педагог визначає професійну компетентність - знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни,
яку він викладає, а з іншого - до учнів, психологію
яких мусить добре знати, тобто це знання предмета, методики його викладання,
педагогіки і психології.
Гуманістична спрямованість вихователя визначається
мотивами, потребами, ціннісними орієнтаціями, інтересами, схильностями,
ідеалами. Вона тісно пов'язана з мотиваційним комплексом, який охоплює такі
принципи:
1) ставлення до дитини як суспільної
цінності;
2) спрямованість на відкрите активне
партнерське спілкування;
3) прагнення до самовдосконалення;
4) установка на творчість;
5) спрямованість на всебічний і
гармонійний розвиток вихованців з орієнтацією на Базовий компонент дошкільної
освіти.
У кожного вихователя свої
інтереси (наприклад, інтерес молодого вихователя полягає в тому, щоб вихованці
бачили в ньому знаючого педагога, який доступно, зрозуміло і цікаво розповідає
на заняттях і поза ними, знає багато ігор і може їх навчити тощо; у
досвідченого вихователя інтерес виявляється в тому, щоб знайти ефективні
методи і прийоми взаємодії з вихованцями, які сприятимуть їх максимальному
саморозвитку і самореалізації як творчих, самодостатніх особистостей).
Ціннісна орієнтація - порівняно стійка вибіркова спрямованість потреб
особистості на певну групу соціальних цінностей. Ціннісна орієнтація лежить в
основі мотивів діяльності людини, вона пов'язана з бажаннями, інтересами,
емоціями та почуттями. Формується ЦО під впливом соціального
становлення.особистості, її рольової позиції.
Ціннісні орієнтації вихователя
починають формуватися під час навчання у вищому навчальному закладі, у процесі
професійного становлення. І.А. Зязюн виділяє такі ціннісні орієнтації вчителя,
які можуть бути сформовані й у вихователя:
1) на себе (щоб вихованці вбачали в
мені знаючого педагога);
2) на засоби педагогічного впливу;
3) на особистість вихованця, його
можливості, потреби;
4) на цілі педагогічної діяльності.
Метою педагогічної діяльності є
перетворення об'єкта педагогічної праці вихователя на рівноправного суб'єкта,
здатного до саморозвитку, самореалізації, відповідно до його індивідуальних
можливостей і потреб. Провідним видом спрямованості є спрямованість на цілі
педагогічної діяльності.
Мотив - спонукання до
діяльності, пов 'язане із задоволенням потреб суб'єкта.
Потреба — стан індивіда, який створюється певною нуждою в об'єктах,
необхідних для його існування і розвитку. Потреба виступає джерелом активності
індивіда.
Справжній вихователь-майстер
відчуває потребу в максимальній самовіддачі, постійному самовдосконаленні,
безкорисливому служінні дошкільному дитинству. Вихователь є тоді майстром,
коли відчуває постійну потребу у взаємодії з вихованцями, у процесі якої
передає їм свої знання про навколишній світ, виховує людські якості, навчає
бути Людиною.
Гуманістична спрямованість
вихователя - це надзавдання, яке визначає
повсякденні завдання педагога-майстра. Виявляється вона в активній життєвій
позиції.
Професійні знання вихователя - це основа педагогічної майстерності. Вихователь
дошкільного закладу повинен мати ґрунтовні знання з гуманітарних і
соціально-економічних, фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін.
Основою професійної діяльності
вихователя ДНЗ є знання вікових та індивідуальних психолого-педагогічних
особливостей розвитку дітей дошкільного віку. Ураховуючи їх, вихователь планує
подальшу роботу: організовує ігрову діяльність, самостійну, навчальну,
конструктивну, образотворчу тощо. Знання вікових особливостей необхідне для
використання адекватних вікові, ситуації форм, методів і прийомів роботи:
педагог ураховує закономірності розвитку пізнавальних здібностей дітей різного
віку.
Вихователь ДНЗ повинен чітко
знати концептуальні основи організації освітньо-вйховного процесу в дошкільному
закладі, основні напрями розвитку закладу. Ці знання педагог використовує в
процесі складання програми, календарно-тематичних і перспективних планів
роботи з дітьми в різних вікових групах.
Вихователь ДНЗ постійно повинен
бути в курсі сучасних досягнень педагогічної науки в галузі дидактики і
дошкільної освіти. Для успішної реалізації освітньої програми виховання і
навчання в дошкільному закладі впроваджуються здоров'язберігальні й здоров'яформувальні
технології. Вихователь повинен чітко знати ці технології, їх цілі, завдання,
зміст, умови впровадження в освітній процес, ефективність передбачуваного
результату.
Педагогічна інноваційна
діяльність в дошкільному закладі пов'язана з перетворенням, удосконаленням
освітнього процесу, із введенням нових, стабільних елементів. На сьогодні у
сферу інноваційної діяльності залучені вже не окремі дошкільні заклади і педагоги-новатори;
практично в кожному дошкільному навчальному закладі інноваційні перетворення
набувають системного характеру. Створені нові типи, види і профілі дошкільних
закладів, нові освітні програми, що дозволяють забезпечити варіативність
освітньо-виховного процесу, орієнтованого на індивідуальність дитини і запити
її сім'ї.
Особливостями професійних знань
є:
1) науковість;
2) комплексність, що вимагає від
вихователя синтезу різноманітних знань з усіх галузей наук;
3) особистісна забарвленість;
4) оновлення знань.
Особистісне ставлення вихователя
до того, що повідомляється, учить дітей мислити, виробляти власне ставлення,
погляди, оцінки, а також дозволяє вихованцям дізнатися про особистісні якості
і позиції педагога. Майстерність педагога виявляється в «олюдненні» , «оживленні» знань, які не просто передаються із книг дитячій
аудиторії, а викладаються як свій погляд на світ. На основі професійних знань
формується педагогічна свідомість - своєрідні принципи і правила, які лежать в
основі дій і вчинків особистості. Ці принципи і правила вихователь виробляє на
основі свого досвіду, але усвідомити їх допомагають наукові знання.
Отже, вихователь ДНЗ повинен
володіти такими знаннями:
- методологічними — знанням загальних
принципів вивчення педагогічних явищ, закономірностей соціалізації виховання і
навчання;
- теоретичними - знанням цілей, принципів, змісту, методів і форм
педагогічної діяльності і закономірностей формування і розвитку особистості
дитини дошкільного віку;
- методичними - знанням методик виховання і навчання дітей дошкільного
віку;
- технологічними - знанням способів і прийомів виховання і навчання дітей
дошкільного віку, тобто володіння педагогічною технікою.
Швидкість набуття педагогічної
майстерності не регламентується ростом професійних знань (не завжди із
відмінника-студен-та виходить гарний вихователь), оскільки в цьому процесі
велику роль відіграють педагогічні здібності.
Педагогічні здібності вихователя.
Здібності - індивідуальні особливості
людини, від яких залежить успішне виконання певних видів діяльності. Здібності
не даються від природи в готовому вигляді. Велике значення у їх формуванні
мають задатки. Здібності можуть формуватися в певних соціальних умовах, у
процесі засвоєння, а потім і творчого застосування знань, умінь і навичок.
Однією з перших праць, яка
містить характеристики педагогічних здібностей учителя, було дослідження М.Д.
Левітова. У ньому вчений виокремлює п'ять педагогічних здібностей:
1) здатність передавати знання
стисло й цікаво;
2) здатність розуміти учня, яка
ґрунтується на спостережливості;
3) самостійний і творчий склад
мислення;
4) організаторські здібності;
5) кмітливість, або швидке й точне
орієнтування.
Ф;М. Гоноболін поділяє якості, що
зумовлюють успіх роботи вчителя, на власне педагогічні здібності і
властивості, що супроводжують їх, які теж відіграють велику роль у
педагогічній роботі і є складовими педагогічного таланту. Ф.М. Гоноболін
вважає, що людина, яка володіє всіма компонентами педагогічних здібностей, може
виявитися посереднім педагогом, якщо у неї не буде загальних особис-тісних
якостей (глибокої переконаності, принциповості, цілеспрямованості). Учений
виділяє такі групи здібностей педагога:
1) дидактичні - здатність до
«реконструкції» навчального матеріалу, здатність визначати складність
матеріалу для учня, кмітливість, винахідливість, дотепність;
2) експресивні, або виразні, які
стосуються мовлення, міміки, і
зовнішнього вигляду і форм поведінки педагога;
3) перцептивні - увага, уміння
спілкуватися, установлювати контакти з тим, хто навчається, уміння враховувати
вікові та індивідуальні особливості тощо;
4) організаторські;
5) сугестивні, тобто здібності до
навіювання, які полягають у вмінні впливати на тих, хто навчається;
6) науково-пізнавальні, або академічні здібності.
На думку Ф.М. Гоноболіна, усі
педагогічні здібності тісно взаємопов'язані і характеризуються
взаємодоповнюваністю. Завдяки цьому спостерігається широка компенсація слаборозвинених
здібностей або ж тих, які відсутні взагалі.
Важливі дослідження, присвячені
проблемі формування педагогічних здібностей, провела Н.В. Кузьміна. За її
визначенням, педагогічні здібності - це «індивідуальні, стійкі
властивості особистості, які перебувають у специфічній чутливості до об'єкта,
засобів, умов педагогічної праці і створення продуктивних моделей, формування
шуканих якостей в особистості вихованця». Дослідниця вважає, що від здібностей
залежить легкість набуття знань і вмінь у тій чи іншій діяльності, але
розвиваються ці психічні властивості в процесі самої цієї діяльності.
Здібності є і результатом і передумовою розвитку людини. Н.В. Кузьміна поділяє
здібності на загальні і спеціальні. До загальних вона відносить, насамперед,
інтелектуальні - пам'ять, уяву, мислення, до спеціальних - здібності, необхідні
для виконання спеціальних видів діяльності: музичної, художньої тощо.
Спеціальні здібності включаються в педагогічну діяльність за умови наявності в
учителя педагогічної спрямованості й педагогічних здібностей.
Н.В. Кузьміна розрізняє такі
педагогічні здібності вчителя:
1) гностичні (пізнавальні);
2) конструктивні (здібність проектувати розвиток
особистості учняг відбирати й композиційно будувати
навчально-виховний матеріал щодо віку та індивідуальних особливостей дітей);
3) комунікативні (здібність установлювати
правильні взаємини з дітьми і перебудовувати їх залежно від розвитку учнів і їх
вимог до вчителя);
4) організаційні (здібність залучати
учнів до різних видів діяльності і робити колектив інструментом впливу на
кожного учня);
5) педагогічний такт;
6) педагогічна уява;
7) педагогічна спостережливість.
Усі педагогічні здібності, на
думку психолога, мають подвійну зверненість: до учня і до самого вчителя. Вони
фокусують у собі гностичний і творчий елементи. «Якщо в структурі особистості
педагога, - говорить Н.В. Кузьміна, - гармонійно поєднуються декілька
здібностей за провідної ролі педагогічних, то в цьому випадку можна говорити
про талановитість педагога... Рівень педагогічних здібностей залежить від
ступеня обдарованості людини і в спеціальних видах діяльності»'.
У результаті дослідження вона
дійшла висновку, що рівень розвитку педагогічних здібностей часто не
збігається з рівнем ставлення до справи, набагато випереджаючи його, або,
навпаки, відстаючи від нього.
Посилаючись на дослідження М.Д.
Левітова, Ф.М. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, В.М. Крутецького, І.А. Зязюн
розрізняє такі педагогічні здібності вчителя:
1) комунікативність, тобто здатність
спілкуватися. Вона охоплює добре ставлення до людей, контактність,
доброзичливість. Низький рівень комунікативності педагога руйнує середовище
професійної діяльності, створює труднощі на шляху до взаємодії з вихованцями;
2) перцептивні здібності передбачають
наявність професійної далекоглядності, спостережливості, емпатії, педагогічної
інтуїції, уміння читати настрій і думки по очах дітей, розуміти мотиви
вчинків. Спостережливість вимагає вміння бачити і чути, аналізувати,
переробляти отриману інформацію. Спостережливість і досвід - це основа
інтуїції.
3) динамізм - здатність до переконання і
навіювання; це внутрішня енергія, гнучкість та ініціатива в різноманітності
впливів. Прикладом динамізму є діяльність пєдагогів-новаторів;
4) емоційна стійкість - уміння володіти
собою в різноманітних ситуаціях, здатність до саморегуляції;
5) оптимістичне прогнозування - провідна педагогічна здібність, що передбачає опору на
позитивні сторони вихованця. Принцип оптимістичного прогнозування був
засадничим у педагогічній системі А.С. Макаренка;
6) креативність - здатність до творчості.
В.Ц. Абрамян умовно поділяє здібності педагога на дві групи - психологічні та педагогічні. До педагогічних він
відносить:
1) здатність доступно викладати
матеріал;
2) розуміння того, хто навчається;
3) творчі
здібності;
4) здатність захоплювати колектив;
5) мовні здібності;
6) педагогічний такт;
7) педагогічну вимогливість.
Серед психологічних розрізняє:
1) організованість;
2) цікавість;
3) працьовитість;
4) самовладання;
5) активність;
6) наполегливість;
7) зосередженість та уважність.
Серед сучасних класифікацій
педагогічних здібностей найбільш повною і детальною є класифікація М.Й.
Станкіна, який розрізняє такі основні педагогічні здібності:
1) експресивні - уміння педагога образно і яскраво висловлювати думки з
допомогою слова і невербальних засобів;
2) дидактичні;
3) перцептивні - уміння сприймати внутрішній світ того, хто навчається,
відчувати його психічний стан у кожен окремий момент, виявляти його ставлення
до занять і викладача;
4) науково-педагогічні здібності - здатність до науково-дослідної роботи;
5) авторитарні - здатність швидко завойовувати повагу, а надалі - високий авторитет;
6) комунікативні;
7) особистісні - здатність виявляти педагогічний такт;
8) організаційні;
9) конструктивні;
10) мажорні - це оптимізм і гумор педагога, які
допомагають активізувати навчальний процес, попередити чи безболісно ліквідувати
конфлікт, зняти напругу;
11) гностичні;
12) психомоторні-здатність, яка забезпечує рухові навички, «поєднання голови з
руками»;
13) здібність до розподілу й концентрації уваги - готовність
на занятті й усіх інших видах діяльності тримати в полі зору всю групу
вихованців, бачити одночасно кожного окремо, контролюючи при цьому свою
поведінку — мовлення, жести, вираз
обличчя,позу.
Педагогічна техніка (професійні уміння
вихователя). Уміння - здобута на основі досвіду, знання здатність
належно робити що-небудь; готовність до практичних і теоретичних дій, які
виконуються швидко, точно і свідомо на основі засвоєних знань і життєвого
досвіду.
І.А. Зязюн розрізняє дві групи
вмінь вчителя. Перша - це вміння керувати своєю поведінкою: техніка володіння
своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм для
зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття;
опанування умінь соціальної перцепції (техніка керування уявою, увагою);
техніка мовлення (керування диханням, дикцією, темпом мовлення). Друга -
пов'язана з умінням впливати на особистість і колектив: техніка організації
контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих
справ тощо. Крім того, дослідник умовно поділяє педагогічну техніку на
зовнішню і внутрішню відповідно до мети її використання.
Внутрішня техніка - створення внутрішнього переживання особистості,
психологічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум,
волю і почуття.
Зовнішня техніка - втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в
його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.
На наш погляд, педагогічна техніка вихователя ДНЗ містить три групи
вмінь:
1) уміння самопрезентації
вихователя;
2) уміння взаємодіяти з вихованцями,
їх батьками і колегами;
3) уміння самовдосконалювати
педагогічну техніку.
1.2.3. Специфіка педагогічної діяльності вихователя дошкільного закладу
Як і кожна діяльність,
педагогічна має свою структуру. Компонентами педагогічної діяльності є: цілі,
об'єкт, суб'єкт, засоби та результат. Коротко схарактеризуємо кожен компонент.
Цілі педагогічної діяльності
вихователя дошкільного навчального закладу. Процедура докладної класифікації
педагогічних цілей дістала назву таксономія. Цілі за ступенем спільності
утворюють певну ієрархічну систему. Так, виокремлюють вихідні (загальні)
цілі, які визначають спрямованість освіти в цілому і кожної її ланки зокрема.
Вони визначаються суспільством, у них відображаються запити держави щодо
виховання підростаючого покоління. Педагогічна діяльність кожного педагога
спрямована на реалізацію загальних цілей та сприяє здійсненню соціальної
наступності поколінь, залученню молоді в існуючу систему соціальних зв'язків,
реалізації природних можливостей людини.в оволодінні суспільним досвідом.
Вихідні цілі втілюються в конструктивних
педагогічних цілях. Конструктивні цілі визначають способи і характер
досягнення вихідних цілей за певних умов конкретною ланкою освіти.
Конструктивні цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок вихованців,
сформованість певних рис особистості на конкретному етапі освіти. Конструктивні
цілі, на відміну від вихідних, мінливіші й динамічніші. Вони залежать від
наявних критеріїв оцінки розвитку вихованців, змісту, форм і методів освіти.
Нижче стоять оперативні цілі, що їх вирішує кожен вихователь, реалізуючи
навчально-виховний процес в умовах конкретного дошкільного закладу, конкретної
виховної групи з орієнтацією на власний рівень педагогічної майстерності,
досвід, умови, у яких він працює. Оперативні цілі завжди будуть стосуватися тих
різноманітних ситуацій, які виникають у професійній діяльності вихователя.
Отже, цілі професійної педагогічної діяльності мають як короткочасний, так і
тривалий характер.
Об'єктомом педагогічної
діяльності вихователя дошкільного закладу є дитина. Вона має свою
специфіку:
1. Людина - активна істота, з неповторними індивідуальними якостями,
з особистим ставленням до оточуючих і розумінням подій, що відбуваються
навколо. Дитина - співучасник педагогічного
процесу, який має свою мету, мотиви, поведінку. Отже, об'єкт педагогічної
діяльності одночасно є її суб'єктом, який може по-різному ставитися до
педагогічного впливу вихователя, тому що сприймає його через свій внутрішній
світ, досвід, свої установки.
2. Педагог має справу з людиною,
яка постійно змінюється в процесі розвитку, тому не можна застосовувати у
вихованні шаблонні педагогічні ходи, стереотипні дії. А це вимагає від вихователя постійного творчого пошуку,
нестандартних підходів до дитини, яка розумнішає і стає досвідченішою з кожним
днем.
3. Одночасно на дитину разом з
вихователем впливає навколишнє життя (довкілля), часто стихійно, багатопланово,
у різних напрямках. Тому педагогічний процес передбачає одночасно корекцію
всіх впливів, зокрема й тих, що виходять від вихованця. Тобто організацію і
виховання, і перевиховання, і самовиховання особистості.
Сучасна педагогіка - педагогіка
співробітництва, спрямована на активізацію дітей, на те, щоб зробити їх
співучасниками педагогічного процесу.
Суб'єктом педагогічної діяльності
є той, хто впливає на вихованця - вихователь, батьки,
дитячий колектив. Головний інструмент впливу - особистість
вихователя, його людські якості, професійні знання, фахові вміння. Якщо
вихованці не сприймають серйозно особу вихователя, не поважають його - вони не будуть підкорятися його впливові, адже в такого
вихователя немає авторитету. Щоб мати вплив на вихованців, треба завоювати в
них справжній авторитет, а для цього педагог повинен мати позитивні людські якості,
передовсім любов до дітей, професійні знання і вміння, гуманістичну спрямованість та постійно самовдосконалюватися.
Засобами виховання є різноманітні види
дитячої діяльності: гра," праця, самостійна художня, навчальна діяльність.
Вихователь добирає оптимальне поєднання різних видів діяльності, через які
можна досягти виховних цілей. Проте не слід забувати, що провідним видом
діяльності в дошкільному віці є гра. А це означає, що основне як виховне, так
і навчальне навантаження буде лягати саме на неї, і успіх виховання залежатиме
від уміння вихователя організувати ігрову діяльність дошкільнят і максимально
використати її виховні можливості.
Поняття результату виховання слід розглядати у двох
значеннях: широкому і вузькому. Навряд чи доцільно говорити про результат
виховання особистості на етапі дошкільного дитинства в широкому розумінні,
оскільки в цей період закладаються лише основи і вихователь не може із
стовідсотковою ймовірністю передбачити її подальший успішний розвиток, а тим
більше стверджувати, що формування вихованця як самодостатньої особистості
завершено. Умови, у які потрапить дитина після дошкільного закладу, можуть фо
стимулювати розвиток її позитивних особисті -сних
якостей, здібностей, або ж гальмувати. Тут уже виховні впливи вихователя
недієві. Якщо ж говорити про результат у вузькому розумінні, то він очевидний
і виявляється в тих знаннях, уміннях, якими дитина оволодіває на кожному
віковому етапі відповідно до програм навчання та виховання в дошкільному
закладі.
4. Педагогічні ситуації та педагогічні задачі в діяльності
вихователя дошкільного закладу
Педагогічна діяльність вихователя
- це ланцюжок педагогічних ситуацій. їх створюють
вихованці, їх батьки та колеги. Ситуації виникають спонтанно або спеціально
моделюються вихователем з виховною метою. Посварилися двоє вихованців через
іграшку -ситуація; мама вихованця
звинувачує вихователя в необ'єктив-ності -
ситуація;
вихователь критикує в присутності дітей колегу - теж
ситуація. Майстерність вихователя полягає в умінні перетворити ситуацію на
педагогічну задачу, тобто спрямувати умови, що склалися, на перебудову
стосунків, наближаючись до поставленої педагогічної мети. Отже, педагогічна
задача - це усвідомлена педагогічна ситуація. Ситуація може не стати педагогічною
задачею, якщо вихователь її не помічає або ігнорує. Відтак, ситуація стає
задачею в умовах цілеспрямованості педагогічної діяльності (ситуація + мета = задача). Педагогічна
задача - це виявлені в педагогічному
процесі суперечності, які враховує вихователь, стимулюючи розвиток
особистості, педагогічна мета, поставлена за певних умов. Можна стверджувати,
що розв'язання її - основна складова педагогічної майстерності, яка відображає
рівень професіоналізму педагога. Задача може мати кілька шляхів розв'язання,
позитивний ефект яких буде залежати від установок, знань вихователя, його
здібностей, досвіду, умінь, авторитету. Розв'язання педагогічної задачі
відбувається в кілька етапів. Розглянемо їх:
І етап - аналіз ситуації в
цілісному процесі педагогічної діяльності: характеристика вихованців,
вихователів, їхніх стосунків. Унаслідок цього відбувається усвідомлення мотивів
учинків, специфіки умов, особливостей взаємин. Розглянемо ситуацію, коли двоє
хлопчиків старшого дошкільного віку не можуть поділити між собою іграшку. На
першому етапі вихователь повинен у процесі аналізу відповісти на низку питань:
1) як часто такі ситуації
трапляються в навчально-виховному процесі ДНЗ і групи зокрема;
2) який характер у вихованців;
3) яке статусне положення вони
займають в групі ровесників;
4) як до них ставляться інші
вихованці;
5) чи є вихователь для них
авторитетною особою;
6) як давно вони відвідують
дошкільний заклад;
7) чи одинаки вони в сім'ях;
8) якою є система сімейних виховних
впливів на цих хлопчиків?
Процес аналізу умов ситуації
завершується на II етапі - усвідомленні проблеми і формулюванні задачі. На цьому
етапі дуже важливо з'ясувати мотив поведінки вихованців та усвідомити
проблему, тобто ту «підводну частину айсберга», яка,
на перший погляд, непомітна, але створює безліч педагогічних ситуацій,
заявляючи про себе. Вихователі-початківці дуже часто пропускають цей етап і
відразу беруться за розв'язання задачі. І як результат - проблема не усвідомлюється, не враховуються істинні
мотиви поведінки вихованців, вихователь помиляється у виборі шляхів розв'язання
задачі. У наведеній ситуації чітко виступає проблема морального виховання -несформованість культури спілкування, умінь спільно
гратися і мирно, самостійно розв'язувати проблемні ситуації.
Усвідомлюючи проблему, вихователь
конструює розвиток ситуації, розглядаючи певні варіанти розгортання подій. Це III етап - розробка проекту
розв'язання. На цьому етапі висуваються гіпотези (передбачення), вибудовується
проект майбутньої педагогічної взаємодії (що робити, як, якими засобами?) у
вигляді певної конструктивної схеми. Цей етап потребує швидкого активного
мислення, уяви. На цьому етапі важливо подумки «приміряти» знайдений прийом чи
кілька прийомів, уявляти ймовірні реакції вихованців на них. У нашій ситуації
вихователь може запропонувати хлопчикам організувати спільну гру з іграшкою,
яка сподобалася обом, або за допомогою лічилки визначити, хто перший буде
гратися іграшкою, або просто забрати іграшку, а дітям запропонувати іншу гру.
Вибір прийому залежатиме від тих факторів, які проаналізував вихователь на
першому етапі розв'язання ситуації, вирішальну роль при цьому буде відігравати
авторитет вихователя і його професійна майстерність.
IV етап розв'язання педагогічної
задачі - практична реалізація запланованого розв 'язання - відбувається у
взаємодії вихователя з вихованцями, застосуванні оптимальних у конкретній ситуації
прийомів, в організації діяльності вихованців нових ситуацій, стимульованих
вихователем для формування їхніх ціннісних орієнтацій і поведінки. Саме на
цьому етапі вихователеві необхідно досягти гармонії, узгодженості власної
діяльності з діяльністю вихованців. Засобами педагогічної техніки вихователь
мусить виявити перед вихованцями силу своєї установки - допомогти, підтримати. Важливо зрозуміти думки і почуття
вихованців, щоб бачити наслідки своїх дій, передбачати зворотні ходи тих, кому
адресовано педагогічний вплив.
V етап - аналіз результатів і
вибір системи методів виховання. На цьому етапі вихователь порівнює отримані
результати з поставленими завданнями, а також продумує низку методів, які
сприятимуть розв'язанню проблеми (у нашому випадку - це формування моральної
поведінки і розвиток ігрових умінь). З цією метою вихователь може моделювати
ігрові ситуації, у яких хлопчики вимушені діяти спільно, узгоджуючи свої дії,
давати їм спільні доручення, призначати черговими, читати художню літературу
про дружбу, взаємодопомогу, взаємовиручку тощо. І якщо подібні ситуації не
виникають в навчально-виховному процесі дошкільного закладу, або ж вирішуються
самими вихованцями, то доцільно говорити про правильний вибір системи прийомів
і методів розв'язання задачі.
Вибираючи прийоми розв'язання
задачі, вихователі, передусім, шукають причину виникнення небажаної ситуації в
собі, своїй професійній діяльності, тому кожне розв'язання - це крок до самовдосконалення.
Базові поняття: майстер, педагогічна
майстерність, педагогічна діяльність вихователя, педагогічна ситуація,
педагогічна задача.
Запитання для самоперевірки
1. Хто такий майстер?
2. Яким повинен бути
вихователь-майстер?
3. Хто із учених займався
дослідженням проблеми педагогічної майстерності?
4. Дайте визначення педагогічної
майстерності.
5. Назвіть складові педагогічної
майстерності вихователя ДНЗ, визначте місце кожного в ЇЇ структурі.
6. Назвіть Структурні компоненти
педагогічної діяльності вихователя. Який компонент визначає специфіку
професійної діяльності вихователя ДНЗ?
7. Як співвідносяться поняття «педагогічна
діяльність» і «педагогічна майстерність»?
8. Що таке педагогічна ситуація,
педагогічна задача?
9. Скільки існує етапів розв'язування педагогічної задачі?
Коротко охарактеризуйте їх.
(
практичне заняття )
ТЕМА : Педагогічна діяльність і майстерність вихователя ДНЗ.
КУРС: 4
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ : «Дошкільна освіта »
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН : 2
МЕТА : поглиблення теоретичних знань з
теми модуля; формування установки на особистісно орієнтовану позицію в роботі з
аудиторією; розвиток уміння аналізувати педагогічну діяльність, виховувати
зацікавленість до обраної спеціальності.
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДУЛЬНОГО
ЗАНЯТТЯ :
Список
рекомендованої літератури:
1. Абрамян В. Ц. Театральна
педагогіка / В. Ц.
Абрамян. - К.: Ліб-ра, 1996.-С. 12-26.
2. Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей
дошкільного віку : становлення
фахівця в умовах навчання : монографія / Г. В. Бєлєнька. - К. : Світич, 2006.-C. 148.
3. Гончаренко А. Особистісно орієнтована
модель освіти: підготовка педагога / А. Гончаренко // Дошкільне виховання. - 2008. -№1.-С. 11-13.
4. Кірієнко Т. Шляхом зростання
майстерності / Т.
Кірієнко // Дошкільне
виховання. - 2005. - №
2. - С. 18-19.
5. Кузьмина Н. В. Профессионализм личности
преподавателя / Н. В.
Кузьмина. - М. : Высшая школа, 1990.
6. Лещенко М. П. Щастя дитини -
єдине щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності : навч.-метод,
посіб. : у 2-х ч. / М. П. Лещенко. - К. : АСМІ, 2003. - Ч. 1.
7. Методика воспитательной работи / под ред. Л. И. Рувинского. -М.
: Просвещение, 1989. - С. 22.
8. Мороз О. Г. Перші кроки до майстерності / О. Г. Мороз, В. Л. Оме-ляненко. -
К. : Знання України, 1992.
9. Основы педагогического мастерства / под ред.
И. А. Зязюна. - М.: Просвещение, 1989. - С. 24.
10. Педагогічна
майстерність / за ред. I. А. Зязюна. - К. : Вища школа. - 1997.- Р. 2. - С.27-44.
ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ХІД МОДУЛЬНОГО
ЗАНЯТТЯ:
План
I. Термінологічний
диктант (педагогічна майстерність, педагогічна діяльність, педагогічні
здібності, педагогічні знання, педагогічна техніка, гуманістична спрямованість)
II. Перевірка виконання самостійної роботи - презентація «Я майбутній вихователь».
III.
Обговорення основних питань теми.
1. Роль
вихователя у формуванні особистості дошкільника. Вимоги до вихователя.
2. Характеристика
професійних функцій вихователя.
3. Специфіка
професійної діяльності вихователя ДНЗ.
4. Визначення сутності педагогічної майстерності вихователя
дітей дошкільного віку.
5. Характеристика
структурних компонентів педагогічної майстерності вихователя дошкільного
закладу:
а) гуманістична спрямованість;
б) професійні знання;
в) педагогічні здібності;
г) педагогічна техніка.
6. Педагогічна
ситуація і педагогічна задача, їх місце в навчально-виховному процесі
дошкільного закладу.
IV.
Презентація варіантів розв'язання педагогічних ситуацій.
Самостійна робота
1. Підготуватися до термінологічного диктанту, вивчивши визначення
таких термінів: «педагогічна майстерність», «гуманістична спрямованість»,
«здібності», «уміння», «педагогічна ситуація», «педагогічна задача»,
«майстерність».
2. Придумати педагогічну ситуацію і запропонувати варіанти
її розв'язання відповідно до його етапів.
.
3. Написати педагогічний твір-мініатюру на тему:
«Професійний портрет сучасного вихователя».
Методичні
рекомендації до проведення заняття
Для написання
термінологічного диктанту відводиться близько 15 хвилин на початку заняття. Близько 20 хвилин доцільно
відвести на презентацію самостійної роботи. Обговорення основних питань теми
може здійснюватися традиційно: один студент відповідає, інші - уважно слухають,
доповнюють відповідь, ставлять додаткові запитання, оцінюють. З метою більшої
активізації студентів під час обговорення питань можна використати технологію
колективно-групового навчання «Мікрофон». Кожен студент, отримавши уявний
мікрофон, може висловити свою думку, відповідаючи на поставлене викладачем або
одногрупником питання. На презентацію варіантів розв'язання педагогічних
завдань доцільно відвести 20 хвилин до закінчення заняття. Викладач оцінює виконання
студентом кожного виду роботи (за національною чи європейською шкалою) і
виводить загальну оцінку за заняття.
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА
ЗАНЯТТЯ № 7-8
(
практичне заняття )
ТЕМА : Контроль модуля
1.
КУРС: 4
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ : «Дошкільна освіта »
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН : 2
МЕТА : діагностика теоретичних знань з теми
модуля, розвиток уміння аналізувати педагогічну діяльність, виховувати
зацікавленість до обраної спеціальності.
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОДУЛЬНОГО
ЗАНЯТТЯ :
Список
рекомендованої літератури:
1. Абрамян В. Ц. Театральна
педагогіка / В. Ц.
Абрамян. - К.: Ліб-ра, 1996.-С. 12-26.
2. Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей
дошкільного віку : становлення
фахівця в умовах навчання : монографія / Г. В. Бєлєнька. - К. : Світич, 2006.-C. 148.
3. Гончаренко А. Особистісно орієнтована
модель освіти: підготовка педагога / А. Гончаренко // Дошкільне виховання. - 2008. -№1.-С. 11-13.
4. Кірієнко Т. Шляхом зростання
майстерності / Т.
Кірієнко // Дошкільне
виховання. - 2005. - №
2. - С. 18-19.
5. Кузьмина Н. В. Профессионализм личности
преподавателя / Н. В.
Кузьмина. - М. : Высшая школа, 1990.
6. Лещенко М. П. Щастя дитини -
єдине щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності : навч.-метод,
посіб. : у 2-х ч. / М. П. Лещенко. - К. : АСМІ, 2003. - Ч. 1.
7. Методика воспитательной работи / под ред. Л. И. Рувинского. -М.
: Просвещение, 1989. - С. 22.
8. Мороз О. Г. Перші кроки до майстерності / О. Г. Мороз, В. Л. Оме-ляненко. -
К. : Знання України, 1992.
9. Основы педагогического мастерства / под ред.
И. А. Зязюна. - М.: Просвещение, 1989. - С. 24.
10. Педагогічна
майстерність / за ред. I. А. Зязюна. - К. : Вища школа. - 1997.- Р. 2. - С.27-44.
ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ХІД МОДУЛЬНОГО
ЗАНЯТТЯ:
План
I.
Організація студентського колективу. Презентація
самостійної роботи № 2.
II.
Тестовий контроль:
1. Якому
поняттю відповідає визначення: «Комплекс властивостей особистості, який
забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності
на рефлексивній основі»:
а) педагогічна
діяльність;
б) педагогічна
майстерність;
в) педагогічна
техніка;
г) педагогічна творчість.
2. Цілі, об'єкт, суб'єкт, засоби і
результат є компонентами:
а) педагогічної
творчості;
б) педагогічної
діяльності;
в) педагогічної
майстерності;
г) процесу
самовдосконалення.
3. Цілі педагогічної діяльності, що
визначають спрямованість освіти в цілому і кожної ланки зокрема, називаються:
а) оперативними;
б)
конструктивними;
в) вихідними.
4. Об'єктом педагогічної діяльності є:
а) вихователь;
б) вихованець;
в) методи навчання
і виховання.
5. Суб'єктом педагогічної діяльності є:
а) вихователь;
б) вихованець;
в) методи навчання
і виховання.
6. Що визначає специфіку професійної
діяльності вихователя ДНЗ:
а) об'єкт;
б) суб'єкт,
в) засоби;
г) результат.
7. Засобом виховання дітей дошкільного віку
є:
а) художня
література;
б) зображувальне
мистецтво;
в) різні види
дитячої діяльності;
г) приклад
дорослих:
д) педагогічне
спілкування.
8. Який компонент педагогічної майстерності
визначається мотивами, потребами, ідеалами, схильностями, ціннісними орієнтаціями:
а) педагогічні
знання;
б) педагогічні
здібності;
в) гуманістична
спрямованість;
г) педагогічні
вміння.
9. Який компонент педагогічної майстерності
є фундаментом, основою цього комплексу:
а) педагогічні
знання;
б) педагогічні
здібності;
в) гуманістична
спрямованість;
г) педагогічні
вміння.
10. Який
компонент педагогічної майстерності виконує роль системо утворюючого фактора:
а) педагогічні
знання;
б) педагогічні
здібності;
в) гуманістична
спрямованість;
г) педагогічні
вміння.
11. Який
компонент педагогічної майстерності забезпечує швидкість оволодіння
майстерністю:
а) педагогічні
знання;
б) педагогічні
здібності;
в) гуманістична
спрямованість;
г) педагогічні
вміння.
12. Який компонент педагогічної майстерності
виконує інтегруючу функцію:
а) педагогічні
знання;
б) педагогічні
здібності;
в) гуманістична
спрямованість;
г) педагогічні
вміння.
13.Якому
поняттю відповідає визначення: «Це виявлені в педагогічному процесі
суперечності, які враховує вихователь, стимулюючи розвиток особистості, це
мета, поставлена за певних умов»:
а) педагогічна
ситуація;
б) педагогічна
задача.
14. Розробка
проекту рішення при розв'язанні педагогічної задачі відбувається на:
а) першому етапі;
б) другому етапі;
в) третьому етапі;
г) четвертому
етапі;
д) п'ятому етапі.
ІІІ. Обговорення
теоретичних питань:
Педагогічна задача
– …
Етапи вирішення
педагогічної задачі -….
Педагогічна
майстерність - …
Елементи
педагогічної майстерності - …
Підведення
підсумків за 1 модуль
Этот комментарий был удален администратором блога.
ОтветитьУдалить